Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 908/6109/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаШеремет З.В. - довіреність від 10.06.2016 рокувідповідачаАлександров А.В. - довіреність від 06.07.2016 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької міської радина постановувід 12.04.2016 р. Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/6109/15 господарського суду Запорізької області за позовомЗапорізької міської радидо Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод важкого кранобудування" простягнення 65 112,48 грн. збитків,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ "Запорізький завод важкого кранобудування" про стягнення суми збитків у розмірі 65 112,48 грн. на підставі статей 26, 36, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не звернувся у встановленому порядку до міського голови щодо укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя та не перерахував до бюджету м. Запоріжжя кошти для створення і розвитку інфраструктури міста, під час реконструкції існуючих воріт.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "Запорізький завод важкого кранобудування" просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав того, що будівельні роботи із збільшення отвору воріт в прольоті Е-Ж по осі 25 ВМК ПАТ "Запоріжкран" не є роботами об'єктів будівництва на земельній ділянці, і у відповідача не було наміру щодо забудови земельної ділянки та не здійснював будь-яких дій по забудуванню земельної ділянки, тому він не буд зобов'язаний брати участь у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом укладання договору про пайову участь з виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2016 року (суддя С.А. Гончаренко) в позові відмовлено, з посиланням на те, що дія Закону України "Про планування містобудівної діяльності", у даному випадку не поширюється на спірні правовідносини, оскільки, відповідно до декларацій, здійснювалась лише реконструкція існуючих воріт без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону України "Про планування містобудівної діяльності".

За апеляційною скаргою Запорізької міської ради Донецький апеляційний господарський суд (судді: Н.М. Дучал, О.І. Склярук, Л.В. Ушенко), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.04.2016 року залишив його без змін з тих же підстав.

Запорізька міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини 1 статті 2 та частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Запорізький завод важкого кранобудування" просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, з підстав викладених у відзиві.

21.06.2016 року від Запорізької міської ради надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було задоволено ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні в режимі відеоконференції представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 25.02.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано за №ЗП083130530110 декларацію про початок виконання будівельних робіт "Збільшення отвору воріт в прольоті Е-Ж по осі 25 ВМК ПАТ "Запоріжкран" з заміною огороджуючих конструкцій фасаду без змін конфігурації". У декларації зазначено: поштова/будівельна адреса: м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 16-а; вид будівництва: реконструкція; проектна документація затверджена замовником: наказ №28 ПАТ "Запоріжкран" від 18.02.2013 "Про затвердження робочого проекту"; земельна ділянка використовується для будівництва на підставі державного акта №91 від 11.05.1993 кадастровий №2310100000:04:025:0003; загальна площа будівництва відповідно до проектної документації 248кв.м.; основні показники об'єкта будівництва: загальна площа фасаду 248,00кв.м., площа воріт 49,00кв.м.

27.08.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області було зареєстровано за №ЗП143132280034 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Збільшення отвору воріт в прольоті Е-Ж по осі 25 ВМК ПАТ "Запоріжкран", капітальний ремонт".

У розділі 6 декларації від 27.08.2013 року зазначено види робіт, які були виконані, а саме:

1. Демонтаж існуючих воріт, демонтаж існуючого стінового огородження (стінові залізобетонні панелі та цегла), демонтаж існуючих віконних заповнень, демонтаж існуючої фахверкової колони;

2. Монтаж м/к каркаса (стойки, балка, прогони);

3. Монтаж "сандвіч" - панелів, віконних заповнень;

4. Монтаж воріт, що відкочуються.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2 даної норми).

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що частинами 1, 2 та 3 статті 40 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про планування містобудівної діяльності").

Замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування (абз. 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність").

Територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про планування містобудівної діяльності").

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема реконструкцію існуючої забудови та територій.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що дія Закону України "Про планування містобудівної діяльності", у даному випадку не поширюється на спірні правовідношення, оскільки, як було встановлено судами, відповідач здійснив лише реконструкцію існуючих воріт без забудови нової земельної ділянки, а отже, не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у нього відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені обставини справи, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення та постанова у даній справі є такими, що підлягають залишенню без змін, а доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. у справі № 908/6109/15 та рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач